
Ще з дитинства запам'яталося: у перший по Трійці четвер мама щоразу застерігали:
— Борони тебе, Боже, ходити сьогодні через жита та поле. Там русалки святкують свій Великдень і як зустрінуть, то неодмінно залоскочуть!
Ми, діти повоєнних літ, ще вірили в існування цих загадкових істот. З вуст в уста передавалися легенди й перекази про їхнє життя, наводилися численні оповідки, що, буцімто, в тому чи іншому селі русалки спіймали одинокого хлопця (чи дівчину), залоскотали до смерті.